Старинная песня

Стара пісня

Старадаўняя песня

Едет, ранен в бок, Андрюша.
Замедляет ход у дома.
Вышла Катенька, Катюша,
К братцу бросилась родному.

- Сядь, водицы принесу,
к губам жарким поднесу
и омою раны,
братец долгожданный!

И просить я стану:
- Господи наш Боже,
сделай так, чтоб битвам
завершиться тоже,
чтобы всяк и каждый
работал, спокоен,
чтоб нигде на свете
не осталось воен!

Їде Ясь, а в нього рана.
Під вікном затримавсь зрана.
Вийшла Кася, Касюленька,
і прибігла до Ясенька.

 – Злазь, піду по воду,
устам – прохолоду.
Вмию твої рани,
братику коханий.

І просити Бога
буду без угаву,
щоби закінчилась
битва зла й кривава,
щоб людина кожна
тут жила спокійно –
щоб ніколи в світі
не траплялись війни!

Едэе Янка на ваенку.
Крокi сцiшыў ля акенка.
Выйшла Ганачка, Гануся,
Прытулiлась да Януся

- Зсядзь, нясу вадзiцы,
Каб ты мог напiцца.
Змыю твае раны,
Братка мой каханы.

И буду малiцца:
- Магутны наш Божа!
Каб вайне спынiцца,
Бiтве злой, варожай.
Чалавек каб кожны
Працаваў спакойны,
Каб нiколi  ў свеце
Не грымелi войны.

 Дикие гуси

Холода наступают и долгие ночи,
Приближается осень, деньки всё короче.
Приближается слякоть, и голодно снова.
Вся озябнет земля, будут реки в оковах.

 Ой, беда,  замерзает в озёрах вода…
Гуси дикие прочь улетают с пруда.
Гуси дикие, бедные вы кликуны!
Не вернуться сюда вам до самой весны.

 Дикі гуси

Йдуть морози, йдуть негоди осінні.
Дні короткі, ночі довгі і темні.
Йдуть морози, вітри та негоди
замерзнуть городи, ліси, і води.

Ой, вже час, ой вже час
Відлітати диким гусям від нас.
Гей, ви гуси, дикі гуси сумні,
повертайтесь до нас сюди навесні.

 Осенние листья

Осіннє листя 

Восеньскае лiсце

С тем осенним ветром
кружит листьев стая,
кружит в вальсе, кружит
красно-золотая.

С тем осенним ветром
где конец их странствий?
Упадут на землю 
в тридевятом царстве.

В тридевятом царстве,
за семью горами
снег накроет листья
белыми руками.

З цим осіннім вітром
кружить листя в танці,
кружить собі кружить
в золотім багрянці.

З цим осіннім вітром
закружить без тями,
і не спинить танцю
за сьома́ річками.

За сьома річками,
За сьома горами,
Поки хмара біла
Не впаде снігами.

З восеньскiм паветрам
скача ў танцы лiсце
скача сабе танчыць
жоўтая квяцiстаць.

З восеньскiм паветрам
паскача далёка,
i не скончы танца
за морам шырокiм.

За морам шырокiм,
у зямлi чароўнай
яго снег прыкрые
пухлай хмарай роўнай. 

Вышло небо

Іде небо

Крочы неба

Вышло небо ночью тёмной,
а в руках без счёта звёзд.
Светят звёзды неуёмно,
птички вверх глядят из гнёзд. 

В небе звезды увидали -
сон прогнали с глаз долой,
ныли, хныкали, кричали,
чтоб им дали по одной! 

- Звёзды ведь не для проказы,
ночь рассердится, ай-ай!
Кот услышит одноглазый!
Тише, дети! Баю-бай…

Ніч по небу плине тінню,
Сипле зорі в фартушок.
І вони своїм мигтінням
вмить розбурхали пташок.

З гнізд вони повизирали,
більше спати не змогли,
голосно капризували,
щоб зірки їм роздали!

– Вам зірки не для забави,
щоби ніч не мала зла!
Гей! Почує кіт кульгавий!
Нумо тихше!... А-а-а...

Крочы неба ў цемры ночы,
У падоле зоркаў шмат.
Свецяць зоркi i зiхочуць,
Будзяць у гнёздах птушанят.

 Як прачнулiсь – паглядзелi
i не хочуць болей спаць,
ды капрысiлi, хацелi,
каб iм знiчку ў рукi даць!

 - Зоркi вам не для забавы,
раззлуецца ноч-iмгла!
Гэй! Пачуе кот кульгавы!
Цiха, птушкi!.. А-а-а…